Щороку 5 червня світова громадськість відзначає Всесвітній день навколишнього середовища.
15 грудня 1972 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 червня Всесвітнім днем навколишнього середовища (резолюція 2994 (XXVII)), який буде проводитись з метою поглиблення суспільного усвідомлення необхідності зберігати і покращувати довкілля. Вибір цієї дати обґрунтовано тим, що саме в цей день відкрилася Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972), за результатами якої створено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. На конференції були присутні повноважні представники 113 держав світу, у тому числі й Радянського Союзу. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища.
«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами»
— так було поставлене питання в цьому зверненні.
Всесвітній день навколишнього середовища є для Організації Об'єднаних Націй одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати політичний інтерес та відповідні дії. У 2000р. в цей день розпочато програму ООН "Тисячоліття довкілля – приступити до дій". Програма є ще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.
Святкування цього Дня розраховане на те, щоб привнести людський фактор у питання охорони навколишнього середовища; дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку; сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громади; а також роз'яснити корисність партнерських відносин, щоб у всіх країн і народів було більше безпечне й благополучне майбутнє.
Всесвітній день навколишнього середовища відзначається по-різному, у тому числі вуличними мітингами, велопробігами, "зеленими" концертами, конкурсами творів і плакатів у школах, посадкою дерев, кампаніями по утилізації відходів і прибиранню території, а також безліччю інших способів.
Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття в своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів.
Підготувала: Тарасюк Н.В.
Література:
1.Екологічний контроль у водному господарстві України : навчальний посібни / М.О. Лазарчук, С.М. Лико, О.О. Бєдункова та ін. – Рівне: О. Зень, 2013. – 172 с.
2.Клименко М.О. Збалансоване використання земельних ресурсів: навчальний посібник / М.О. Клименко, Б.В. Борисюк, Т.М. Колесник. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. – 552 с.
3.Мальований М.С. Екологія та збалансоване природокористування: навчальний посібник / М.С. Мальований, Г.З. Леськів. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. - 316 с.
4.Моніторинг довкілля: підручник / В.М. Боголюбов, М.О. Клименко, В.Б. Мокін та ін.; ред. В.М. Боголюбова і Т.А. Сафранова. – Херсон: Грінь Д.С., 2013. – 530 с.
5.Орел С.М. Оцінка екологічного ризику. Вплив на здоров’я людини: навчальний посібник / С.М. Орел, М.С. Мальований, Д.С. Орел – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. – 232 с.
6.Посудін Ю.І. Моніторинг довкілля з основами метрології: підручник / Ю.І. Посудін. – К., 2012. – 432 с.
7.Сучасні тенденції формування екологічної інфраструктури природокористування : монографія / С.К. Харічков, І.В. Бережна, Л.Є. Купінець та ін..; за ред.. С.К. Харічкова. – Одеса, 2012. – 356 с.
8.Якимчук А.Ю. Державна політика сталого збереження біорізноманіття України: монографія / А.Ю. Якимчук. – Рівне: НУВГП, 2014. – 477 с.
Підготувала: Тарасюк Н.В.
Дану виставку літератури можна переглянути в читальній залі (ауд. 236) Наукової бібліотеки НУВГП.
