Виставка, присвячена творчості Володимира Винниченка, експонується на художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП.
Відомий український політик, один із лідерів Центральної ради, голова Директорії, прозаїк, драматург, філософ та. Погляди інтелігента-революціонера сміливо змінювались, відбиваючи тогочасне буремне життя політичної України.
Його багата літературна творчість, що становить велику художню вартість, одночасно відсвічує в собі цілу смугу історичного розвитку українського народу, епоху бур та зламів, показує нам її людей в їхніх змаганнях та діях, з їхнім глуздом та безглуздям...
Яке місце посідають твори Винниченка в історії української літератури? Можна з певністю сказати: непересічне. По-перше, вони єднають початок століття з його серединою... По-друге, його мова позначена високим інтелектуалізмом... По-третє, письменник добре знав не тільки українську літературну мову, а й просторіччя, густо приперчене росіянізмами, вульгаризмами... І, нарешті, останнє: художня манера Винниченка настільки своєрідна, що його голос ніколи не загубиться в хорі української прози, як існуючої, так і майбутньої, - відзначає академік Валерій Русанівський.
Тож яким був насправді Володимир Винниченко – той, кого українці називали своїм лідером і кому під час національно-визвольних змагань вірили найбільше з усіх ? Паро це розповідають журналіст Вахтанг Кіпіані, історики Ігор Федик, Валерій Солдатенко, Станіслав Кульчицький.
У 1917 році, коли українське суспільство ввірвалось у процес утвердження національно-територіальної автономії, у центрі переломних подій стояв тоді ще заступник голови Центральної ради Володимир Винниченко. І саме як лідер через кілька місяців він проголошує перший Універсал і менш, ніж за тиждень очолює секретаріат Центральної ради.
«Його рукою створені ті документи, які є найважливіші віхами у відродженні нашої державності. Це проголошення Української народної республіки, державності, якої не було 260 років. Це зроблено саме рукою Винниченка», – наголошує доктор історичних наук Валерій Солдатенко.
Але незважаючи на це, Володимира Винниченка і його ідеї починають сприймати скептично – він заперечував приватну власність, вважаючи, що тільки народу має належати влада. А, під час самого розпалу війни, маючи під боком небезпечних сусідів, закликав до «знищення всяких армій».
«Таким чином ми втратили момент, коли могли сформувати високопрофесійне і багаточисельне військо», – зазначає історик та публіцист Ігор Федик.
Наприкінці 1918 року, коли більшовики розпочинають неоголошену війну проти УНР, Винниченко раптом йде у відставку з посади уже керівника Директорії, відхрещується від політики і вирушає закордон. Та вже у травні 1920 року, після поразки УНР, Винниченко вдруге входить у бурхливу річку політики,- розповідає Вахтанг Кіпіані.
«Він бачив, до чого йде, що крім радянської влади уже в Україні нічого не буде», – зазначає доктор історичних наук Валерій Солдатенко. Тоді Винниченко стає уже дійсним представником Української комуністичної партії за кордоном. «У Берліні було багато російських емігрантів, а у Відні –українських. Вони між собою кучкувалися і більш радикальні, згуртувалися навколо Винниченка», – розповідає доктор історичних наук Станіслав Кульчицький. Мотивація його вступу до комуністичної партії проста – він хотів вплинути на суспільні процеси в Україні.
«Коли він приїхав до Москви, поставив питання: Україна має бути незалежною, має бути створений український уряд, має розвиватися українська мова», – наголошує Федик. Але у завбачливих більшовиків були зовсім інші плани. Тільки на показ представники Леніна запропонували Винниченку дві посади в Україні: наркома закордонних справ та заступника голови уряду. Тож Винниченко знову покидає політику.
«У щоденнику він писав: «Бути просто прикриттям того, що відбувається, я не хочу, я повинен мати реальні важелі впливу, таких важелів мені не дають, тому не можу залишатися», – розповідає доктор історичних наук Валерій Солдатенко.
Як би там не було, Україна завжди і постійно стояла в центрі шукань, мрій, болючих згадок і ностальгійних страждань Володимира Винниченка, а його твори і зараз ставлять у театрах, читають , вивчають і обговорюють, насамперед, щоб краще зрозуміти епоху, в яку діяв і творив український письменник , філософ, революціонер.
Запрошуємо наших читачів переглянути виставку творів Володимира Винниченка в ауд. 204.
