До 140-річчя Гната Хоткевича - українського письменника,історика, бандуриста, композитора, мистецтвознавця, етнографа, педагога, театрального і громадсько-політичного діяча, який став жертвою сталінського терору

Народився Гнат Мартинович Хоткевич (літературний псевдонім Гнат Галайда) 31 грудня 1877 (12 січня 1878) у Харкові.

1900 року він закінчив технічний факультет Харківського технологічного інституту, короткий час працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда (1901), до речі, на 30 років раніше від американського аналогу.

За участь у керівництві політичним страйком 1905 зазнав переслідувань і в 1906 був вимушений переїхати в Галичину, яка була тоді в складі Австрії. У Галичині Хоткевич оселився спочатку у Львові; об'їхав Галичину й Буковину з концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури. Повернувшись з Галичини 1912 року на Велику Україну, оселився в Києві і долучився до літературного й мистецького життя: виступав з лекціями, став редактором літературного журналу «Вісник культури і життя», в той же час продовжував концертувати з бандурою із серіями концертів «Вечір бандури».

Літературну діяльність Хоткевич почав у 1897 році (оповідання «Грузинка» у львівському журналі «Зоря»). Письменник був яскравий і плідний, залишив після себе багату літературну спадщину: оповідання «Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), цикл «Життєві аналогії» (1897–1901), збірка «Гірські акварелі» (1914); протягом 1914-1915 була написана низка оповідань під назвою «Гуцульські образки» (уперше надруковані 1931); нарис «Григорій Савич Сковорода» (1920), повість «Авірон» (1928), роман «Берестечко» та інші. Найвизначнішим досягненням прозової творчості Хоткевича стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911). Хоткевич був одним з найпопулярніших письменників в Україні, про що свідчить поява його «Творів» у 8 томах (1928-32). Але далі почалися утиски, отож останній його роман «Довбуш» не був надрукований, лишилася незакінченою й тетралогія про Тараса Шевченка.

Ще студентом Хоткевич організував в селі Деркачі на Харківщині сільський театр (1895). В 1903 році він заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом трьох років дав понад 50 вистав, переважно української класики.

 В Галичині заснував Гуцульський театр, для якого теж писав п’єси – « Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) та ін. З інших драматичних творів Хоткевича перерахуємо «На залізниці» (1925), історичну п'єсу «О полку Ігоревім» (1926), тетралогію «Богдан Хмельницький» (1929), високо оцінені літературознавцями і глядачами. Талановитий письменник проявив себе і в мистецтві кіно, написавши кілька десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика (1937).

Гнат Хоткевич був не тільки письменником і театральним діячем, але й одним із найяскравіших музикантів і теоретиків народної музики в Україні. Він став бандуристом вже в роки студентської юності, вперше придбавши інструмент в 1894 році, і вперше виступивши на сцені як соліст в 1896 році. А коли Хоткевич був виключений за «українство» з Харківського політехнічного інституту, він приєднався до хору Миколи Лисенка, виконуючи соло на бандурі. Причому став відомий, як віртуоз.

У 1907 році він написав перший путівник гри на бандурі (опубліковано в 1909 році у Львові), тоді ж написав першу зі своїх декількох композицію для бандури «Одарочка» (1910). За своє життя створив безліч композицій для хору, оркестру, для капели бандуристів і так далі. У 1920 році він організував професійний хор української народної музики. 1926–1931 керував класом бандури в Харківському Музично-Драматичному Інституті. Його студенти стали відомими бандуристами (Г.Бажул, Л.Гайдамака, Я.Гаєцький, О.Геращенко, І.Олешко та інші). Більшість з них було заарештовано і розстріляно на початку 30-х під час кампанії з викорінення української культури, проте деяким вдалося втекти на Захід під час Другої світової війни. Крім своєї музичної діяльності й композицій, Хоткевича також підготував низку книг по українським народним інструментам.

Незважаючи на свої незліченні таланти, Гнат Хоткевич майже все життя переслідувався владою. В юності - царською владою, з 1928 - радянською. З 1931 року Хоткевича постійно критикували в радянській пресі і заборонили в 1932 всю його музику і записи, звільнили з усіх місць роботи.

У 1938 році суд НКВС у Харкові засудив Хоткевича до розстрілу. Страта була проведена 8 жовтня 1938. Тіло письменника поховали в братській могилі на околиці Харкова. У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923p. він завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини. При цьому радянські органи брехливо заявили, що він не страчений, а відправлений у Сибір на 10 років без права листування.

24 квітня 1956p. військовий трибунал Київського військового округу ухвалу в справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складу злочину.

Виставку, присвячену 140-річчю Гната Хоткевича, запрошуємо переглянути на художньому абонементі Наукової бібліотеки ( ауд. 204).