Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада. Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій.
До початку весни 1932 року українські селяни почали голодувати. Повідомлення таємної поліції і листи з зерновиробничих регіонів всього Радянського Союзу повідомляли про опухлих від голоду дітей, про сім'ї, де їли траву і жолуді, про селян, які покидають будинки в пошуках їжі. У березні медична комісія виявила трупи на вулиці села поблизу Одеси. Ні в кого не було сил поховати їх. Жахливі психологічна і фізична травми, завдані українському народові понад 80 років тому, не загоїлись і дотепер та стали однією з головних причин виходу України зі складу Радянського Союзу і проголошення незалежності. Про масштаби смертності від Голодомору 1932-1933 років історики і демографи сперечаються досі. Через відсутність достовірних статистичних даних і політику приховування радянською владою масштабу голоду число його жертв коливається від трьох до семи мільйонів осіб. Голод був викликаний не тільки реквізицією зерна, хоча це найважливіша його причина. Озброєні реквізитори конфісковували не тільки зерно. Вони відбирали всі види продовольства – картоплю, птицю, м'ясо, овочі, фрукти. Селянам не залишали нічого. За несплачені податки відбирали гроші, коштовності, сімейні реліквії – все, що мало бодай якусь ринкову цінність.
Руйнувалися основи селянського життя, традиції і культура. Забиралося за несплату податків все більш-менш цінне: золоті вироби, срібло, сімейні реліквії. Люди втрачали історичну пам'ять, культурну ідентичність, зв'язок з минулим, руйнувалася сімейна спадкоємність. Відбувалася тотальна люмпенізація селянства. Це була соціальна і психологічна катастрофа.
Це одна з найтрагічніших подій в історії України. Однак, як ми бачимо зараз, їй вдалося благополучно пережити багато горя і врешті-решт домогтися головного – незалежності, про яку століттями мріяли її кращі уми.
Список літератури:
1 Волощук О. Голодомор 1932-1933 років в Україні /О. Волощук. – Рівне: « Азалія »,2003. – 20 с.
2 Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали / упоряд. Р. Я. Пиріг, НАН України, Ін-т історії України. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1128 с.
3 Голод 1932- 1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / упоряд. Р.Я. Пиріг . – К. : Політвидав України, 1990. – 605 с.
4 Колективізація і голод в Україні 1932-1933 рр. / АН України, інститут історії України та ін., упоряд. Г. М. Михайличенко, Є. П. Шаталіна, відп. ред. С. В. Кульчинський. – К. : Наук. думка, 1992. – 736 с.
5 Кульчинський С.В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид : труднощі усвідомлення / С. В. Кульчинський .- К : Наш час , 2007. – 424 с.
6 Марочко В. Голодомор 1932-1933 років / В. Марочко . – Київ, 2007. – 64 с.
7 Василенко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: правова оцінка // Наука і суспільство, 2009. - № 11/12. – С. 36-46
8 Женжера О.,Гончаренко Л. Голодомор наслідки… // Українська культура , 2013. - № 11. – С. 68-71
9 Кульчицький С.В. Український голодомор у контексті сталінської « Революції згори ». // Український історичний журнал, 2013.- № 6. – С. 18-45
10 Левчук Н.М., Боряк Т.Г., Воловина О. Втрати міського й сільського населення України внаслідок голодомору в 1932-1934 рр. : нові оцінки // Український історичний журнал, 2015. - № 4. – С. 84-139
З даною виставкою літератури можна ознайомитися в читальній залі НУВГП (ауд. 236)
Підготувала виставку: Мельник Г. М.
