Електротехніка – наука, що вивчає теорію та практичне застосування електричних і магнетичних явищ для виробництва, пересилання, розподілу і перетворення електричної енергії в інші види енергії:світлову, теплову, механічну, технічну, хімічну. Загальна електротехніка - дисципліна прикладної підготовки інженерів неелектротехнічних спеціальностей.
Основою всіх електромагнітних явищ є електромагнітне поле та електричний заряд. Електромагнітне поле – це особливий вид матерії, який у всіх точках простору поєднує дві його складові, що називаються , відповідно, електричне та магнітне поля. Електромагнітне поле проявляється силовою дією на електрично заряджені частинки, але природа цього поля і власне заряду є феноменами, не пізнаними до кінця.
В деяких країнах розділяють електротехніку та електроніку, вважаючи, що перша має справу лише з великими електросистемами, а остання — з електронними мікросистемами. Електротехніка пов'язана з передачею електроенергії, а електроніка — з передаванням даних, інформації.
Електрика стала об'єктом наукових досліджень, принаймні, з початку 17 ст. Першим інженером-електротехніком вважається В.Гілберт, який винайшов версоріум — прилад, який фіксував наявність статичної електрики на предметах. Крім того, він був першим, хто зміг провести чітку межу між магнетизмом і статичною електрикою та дати визначення електриці. Однак лише в 19 ст. вчені стали інтенсивно досліджувати електрику і явища, пов'язані з нею. Провідними вченими в цьому напрямі були Г.Ом, який в 1827 р. розрахував залежність між електричним струмом і напругою в провіднику, М.Фарадей, що відкрив явище електромагнітної індукції в 1831 році, і Дж. Клерк Максвелл, що опублікував в 1873 році «Трактат про електрику і магнетизм», де виклав свою електромагнітну теорію світла. Головна перевага електричної енергії перед іншими видами полягає в тому, що вона легко перетворюється в інші види енергії, легко передається на далекі відстані з високим ККД, забезпечує найкращі екологічні та санітарно-гігієнічні умови праці.
До загальнотехнічних вимірювань належить вимірювання широкого спектру параметрів технологічних процесів, таких як геометричні розміри, тиск, температура, кількість і витрати, рівень і склад рідин.
Вимірювання включає в себе три етапи: підготовчий, проведення вимірювання та обробку його результатів.
Класифікація засобів вимірювальної техніки
Засобом вимірювальної техніки називають технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики. Сюди належать: засоби вимірювань та вимірювальні пристрої.
Засоби вимірювань – реалізує процедуру вимірювань, зокрема вимірювальний прилад- це засіб вимірювань, в якому створюється візуальний сигнал вимірювальної інформації, а реєстру вальний прилад – засіб вимірювань, в якому реєструється сигнал вимірювальної інформації.
Вимірювальна установка – сукупність функціонально об’єднаних засобів вимірювальної техніки і допоміжних технічних засобів.
Вимірювальний канал є сукупністю засобів вимірювальної техніки, засобів зв’язку і інших технічних засобів, призначених для створення сигналу вимірювальної інформації про одну вимірювану фізичну величину.
Вимірювально-інформаційна система – це сукупність засобів вимірювальної техніки, засобів контролю, діагностування інших технічних засобів, об’єднаних для створення сигналів вимірювальної інформації і інших видів інформації.