Основною ознакою сучасної прози є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників – сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми.
У науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українську прозу слід вважати сучасною. Деякі дослідники вважають, що сучасна українська проза починається від 1970-х років, після покоління шістдесятників. Починаючи з1970-х років багато письменників дистанціювалися від політики на користь естетичних орієнтирів, знаменуючи цим нову якість літератури й роблячи своє мистецтво самодостатнім.
У сучасній українській літературі широко висвітлюються еротичні сюжет , які були дуже обмежено виражені в українській класиці та літературі радянського періоду .У деяких творах сама сексуальність є центром уваги (наприклад «Те що на споді» Ю.Покальчука, «Діви ночі» Ю. Винничука.) Найвідоміші сучасні українські прозаїки:В. Шевчук, В. Діброва, Р. Іваничук, Ю. Мушкетик, Ю. Щербак, І. Карпа, Л.Дереш, О. Чорногуз,Ю. Андрухович, Г. Пагутяк, К. Москалець, та багато інших. Сучасна українська проза побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт глобалізованого інформаційного світу
Виставка підготовлена для широкого кола читачів ,студентів ,викладачів ,співробітників. Знаходиться на абонементі художньої літератури ауд.204.
