Виставка присвячена 135 річчю від дня народження українського драматурга Івана Кочерги (1881-1952) підготовлена на абонементі художньої літератури

Народився І. Кочерга 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничника. Родина часто переїздила з місця на місце і лише 1891 р. постійно оселилася в Чернігові, де в 1899 р. юнак закінчив гімназію. Він їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті університету. Після закінчення, в 1903 р., повертається до Чернігова й поступає на службу. Проте Київ, мистецьке життя, накладаючись на світ літературних і театральних уподобань юнака (Гете, Гофман, Метерлінк, Гейне, Тік, Нова ліс, казки та легенди різних народів), справили сильне враження на І. Кочергу. З 1904 р. він починає виступати з театральними рецензіями на сторінках чернігівських видань. Критична діяльність була виявом його тогочасної громадської позиції.

У 1910 році російською мовою пише першу п'єсу "Песня в бокале". У 1914 році переїхав у Житомир, де і зустрічає революцію, проходить через буремні випробування громадянської війни.

Від початку 20-х у творчості драматурга помітний дедалі пильніший інтерес до повсякчасних тривог і надій людини. У цей переламний період своєї творчості І. Кочерга починає писати українською мовою. У 1925 р. драматург завершує роботу над п'єсою "Фея гіркого мигдалю". Окрилений успіхом, драматург створює у 1927 році п'єсу "Алмазне жорно". Прагнення драматурга якнайближче підійти до проблем доби помітне на початку   30-х рр.

У 1930 році І. Кочерга створює свою перлину, драматичну поему "Свіч чине весілля" (інша назва – "Пісня про Свічку"). У 1934 році І. Кочерга переїздить до Києва, де поринає в активну громадську та творчу роботу. Він пише п'єси, працює над кіносценаріями та перекладами.

З початком Великої Вітчизняної війни І. Кочерга живе в Уфі, де редагує газету "Література і мистецтво" й працює в Інституті літератури Академії наук України.

Повернувшись 1944 р. до Києва, драматург реалізує давній задум і створює романтичну драму "Ярослав Мудрий" (1944, друга редакція – 1946), вперше повернувшись до образу реального державного діяча.

У повоєнні роки І. Кочерга основні творчі сили віддає роботі над драматичною поемою про Т. Шевченка "Пророк" (1943).

Помер І. Кочерга 29 грудня 1952 р.