З нагоди 260-річчя видатного німецького поета на художньому абонементі наукової бібліотеки НУВГП експонується книжкова виставка, присвячена його творчості.
Фрі́дріх Шиллер (нім.Friedrich Schiller; 10 листопада 1759 – 9 травня 1805) — німецький поет, філософ, теоретик мистецтва і драматург, професор історії і військовий лікар, представник напрямків «Буря і натиск» і романтизму в літературі.
А ще Фрідріх Шиллер - автор «Оди радості», змінена версія якої стала текстом гімну Європейського Союзу.
Він увійшов в історію світової літератури насамперед як палкий захисник людської особистості. Протягом останніх сімнадцяти років свого життя (1788—1805) дружив з іншим видатним німецьким поетом – Йоганном Гете, якого він надихав на завершення його творів, що залишилися в чорновому варіанті. Цей період дружби двох поетів і їх літературознавча полеміка увійшла в німецьку літературу під назвою «Веймарський класицизм».
Твори Ф. Шиллера були з захопленням сприйняті не тільки в Німеччині, але і інших країнах Європи. Одні вважали Шиллера поетом свободи, інші — поетом буржуазної моральності. Доступні мовні засоби і влучні діалоги перетворили багато рядків Шиллера на афоризми. У 1859 році сторіччя від дня народження Ф. К. Шиллера відзначався не лише в Європі, а й у США. Твори поета цитували напам'ять, з XIX століття вони ввійшли до шкільних підручників. Згідно зі згадками творах, Тарас Шевченко був знайомий з творчістю Шиллера і певною мірою перегукувався з його ідеалами боротьби проти поневолення..
Першим перекладачем поезій Шиллера українською мовою був у 1830-х pp. Й. Левицький, далі його твори перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, О. Пчілка, Б. Тен, М. Лукаш, С. Гординський та ін. У зв'язку з переслідуванням української мови драми Шиллера українською мовою на території України, що належала Російській імперії були заборонені, і перші їх вистави відбулися у львівському Театрі «Руської Бесіди»: «Підступність і кохання» та «Розбійники» (1881 — 89); уперше в Києві «Розбійники» ставив у Народному Театрі 1918 П. Саксаганський. Визначніші вистави пізнішого часу: «Вільгельм Телль» (Київський Театр Юного Глядача, 1927), «Змова Фієско в Ґенуї» («Березіль», 1928), «Дон Карлос» (Театр ім. Франка, 1936).
Драми Шиллера українською мовою перекладали: В. Кміцикевич («Вільгельм Телль», 1887), Є. Горницький («Орлеанська Діва», 1889), Б. Грінченко («Марія Стюарт» і «Вільгельм Телль», 1896), О. Черняхівський («Розбійники», 1911), Ю. Назаренко («Підступність і кохання»), М. Лукаш («Розбійники», «Вільгельм Телль»), Я. Цурковський («Розбійники»). Окремими виданням вийшли твори Шиллера: «Поезії» (Л. 1914).
Вибрані драматичні твори поета виходили у Києві 1955 і 1971року. У харківському видавництві «Фоліо» 2004 року побачила світ книга Шіллер Ф. «Лірика. Драми», що вийшла у серії Бібліотека світової літератури.
