Механіка — в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Також це розділ фізики який вивчає закон механічного руху і механічної взаємодії.
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформованого твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.
Предметом класичної механіки є будь-які тіла, розміри яких набагато більші від розмірів атомів і які рухаються зі швидкостями, що набагато менші за швидкість світла у вакуумі.
Основна задача механіки — визначити положення тіла (його координати) у будь-який момент часу.
Молекулярна фізика — розділ фізики, який вивчає речовину на рівні молекул. Речовину на рівні атомів вивчає атомна фізика. Поділяється на фізику газів, фізику рідин, кристалофізику, фізику полімерів. Молекулярна фізика тісно пов'язана з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, металофізикою, біофізикою, акустикою і т.д.
Молекулярна фізика – наука про молекулярну будову, властивості, тепловий рух речовин у різних аґреґатних станах і їх взаємні переходи.
Є два методи описування і дослідження процесів, які відбуваються в макроскопічних тілах: статистичний і термодинамічний.
Статистичний метод вивчення фізичних явищ ґрунтується на моделюванні внутрішньої структури речовини. Середовище розглядають як деяку фізичну систему, що складається з великого числа молекул (атомів) із заданими властивостями. Визначення макроскопічних характеристик і закономірностей за заданими мікроскопічними властивостями середовища є основним завданням цього методу.
Метод описування процесу, який не враховує мікроскопічну структуру речовини, а розглядає її як суцільне середовище, називають термодинамічним.
Термодинаміка — розділ класичної фізики, що вивчає найбільш загальні властивості макроскопічних систем і способи передачі і перетворення енергії в таких системах. Загальна феноменологічна наука про енергію, яка досліджує різноманітні явища природи (фізичні, хімічні, біологічні, космічні і т. ін.) у світлі основних законів (начал) термодинаміки. Термодинаміка і статистична фізика вивчають теплову форму руху матерії, однак, істотна різниця між ними полягає в методах дослідження. Термодинаміка не використовує ніяких гіпотез, тобто припущень, що вимагають подальшої дослідної перевірки. Зокрема, термодинаміка не використовує ніяких гіпотез і теорій будови речовини. Статистична фізика, навпаки, з самого початку спирається на молекулярні уявлення про будову фізичних систем, широко застосовуючи методи теорії вірогідності.
Метод термодинаміки — дедуктивний. Він полягає в строгому математичному розвитку постулатів термодинаміки — початкових аксіом, що є узагальненням загальнолюдського досвіду пізнання природи і допускають пряму експериментальну перевірку в усіх областях природознавства. З цієї причини висновки, до яких приходить термодинаміка, мають таку ж міру достовірності, як і закони, що лежать в її основі. Зародившись як наука про перетворення теплоти на роботу (технічна термодинаміка), термодинаміка стала проникати в найрізноманітніші галузі науки і техніки.
Виставка розташована на абонементі навчальної літератури для молодших курсів (абонемент 203).

Підготувала бібліотекар 1 категорії Мотчук Т.Я.

Список використаної літератури:

1.Загальна фізика. Ч.1./ За ред. М.О. Ковалець, В.Ф. Орленка.-Рівне, 2009.
2. Загальна фізика. Ч.2./ За ред.Д.І. Олексина, В.Ф. Орленка.-Рівне, 2009.
3.Вадець Д.І., Дубчак В.А., Мороз М.В. Фізика.- Рівне, 2012.
4.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. Т.1. Механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка.-К., 2006.
5.Фізичний практикум / Вадець Д.І., Дронь В.В., Орленко В.Ф., Піщела В.О.- 2009.
6. Чолпан П.П. Фізика.- К., 2004.
7. Фізичний лабораторний практикум / Вадець Д.І., В.І. Гаращенко, О.В. Гаращенко, О.Я. Романів.- Рівне, 2016.
8.Король А.М., Андріяшик М.В. Фізика.- К., 2006.
9.Соколович Ю.А., Богданова Г.С. Фізика. Довідник з прикладами розв’язування задач.-Х.,2005.
10.Бушок Г.Ф. , Венгер Є.Ф. Курс фізики.- Кн.2.-К.,2001.
11.Дмитрієва В.Ф. Фізика.-К., 2008.