Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, був підписаний 15-го січня 2007-го року.
Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.
29 січня 1918 року. Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна. Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду, в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій , які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.
Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Минуло понад сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.
«Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років уперед. Але ми не знаємо/не пам'ятаємо їх, тому прагнемо нових, вважаючи, ніби їх бракує. Їх не бракує в нашій історії, крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу», – вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович
Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими і навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява.
А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя. Це було доказом, яскравим доказом, і насамперед самим собі. Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик.
Список літератури:
- Губарев В. К. Історія України: універсальний ілюстрований довідник / В. К. Губарев – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 576 с.
- Героїка трагедії Крут / Упор. В.І.Сергійчук. – К. : Україна, 2008. – 464с.
- Крути : Збірка у пам’ять героїв Крут / Упор. О.Зінкевич, Н.Зінкевич. – К. :Смолоскип, 2008. – 422 с
- Історія України та державності / Л.Є. Дещинський, І. О. Гаврилів, Р. Д. Зінкевич, Я. Я. Денісов та ін. – Львів : «Бескид Біт», 2005 – 368 с.
- Гром В. М. Історія України: інтерактивний комплекснавчально-методичного забезпечення / В. М. Гром, В. І. Цибульский. – Рівне: НУВГП, 2009. – 176 с.
- Старицька-Черняківська Л. Пам’яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами. / Л. Старицька-Черняківська // Історичний календар. – 2003. - № 9. – С. 83-85.
- Бойко О.Д. Бій під Крутами: історія вивчення / О.Д.Бойко // Український історичний журнал. – 2008. - № 2. – С. 43-54.
З даною виставкою літератури можна ознайомитися в читальній залі НУВГП (ауд. 236)
Підготувала виставку: Тарасюк Н.В.
