Виставка, присвячена творчості американського письменника, лауреата Нобелівської премії Ернеста Хемінгуея, експонується на художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП.
У минулому столітті Ернест Хемінгуей був чи не найвідомішим і найулюбленішим американським письменником, більшість представників сучасного поколінні молодих, лише відкриває творчість кумира своїх батьків та дідів.
Майбутній письменник завжди мав активну життєву позицію. Він брав участь у Першій світовій війні, де був поранений. Американські газети писали про нього як про першого ро першого американця, пораненого на італійському фронті. Король Італії нагородив Хемінгуея срібною медаллю «За військову доблесть» і «Військовим хрестом». Через кілька років письменник опише свої враження від першого зіткнення з війною у своїй книзі «Прощавай, зброє!::» Коли ти йдеш на війну хлопчаком, маєш величезну ілюзію безсмертя. Вбивають інших; не тебе... Але потім, коли тебе серйозно ранять уперше, ти втрачаєш цю ілюзію і знаєш, що це може статися і з тобою.»
Після війни Ернест працював журналістом у Чикаго та за кордоном, повернувся до своїх літературних експериментів. Перший по-справжньому письменницький успіх прийшов до Хемінгуея у 1926 році після виходу в світ книги « І сонце сходить» або «Фієста» («The Sun Also Rises»), песимістичного, але водночас блискучого роману про « втрачене покоління « французьких та іспанських репатріантів 1920-х років. Післявоєнні роки Хемінгуей повністю присвятив літературі.
Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, бо захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибальством. 1927 року вийшов збірник оповідань «Чоловіки без жінок», а 1933 року — «Переможцю не дістається нічого», які остаточно затвердили Хемінгуея в очах читачів як виняткового автора коротких оповідань.
І все ж більшість читачів запам'ятала Хемінгуея за його роман «Прощавай, зброє!» («A Farewell To Arms») — оповідь про історію нещасливого кохання, що розвивалося на тлі баталій Першої світової війни.
Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і 1953 року в Африці потрапив у серйозну авіакатастрофу. Того ж року Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea»). Цей твір вплинув також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури у 1954 році.
Після того, як на Кубі до влади прийшов Фідель Кастро, письменник 1960 року повернувся до США. Останні роки життя Хемінгуей страждав на тяжку депресію на фоні цирозу печінки. 2 липня 1961 року він вкоротив собі віку у власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці, яку подарував йому його дідусь.
Більшість творів письменника перекладені українською мовою, зокрема у видавництві «Дніпро» 1979-1981 вийшли його твори у чотирьох томах.
На початку 2017 року після переговорів, що тривали понад рік, правовласники творів Ернеста Хемінгуея — Hemingway Foreign Rights Trust — погодилися надати право публікувати їх «Видавництву Старого Лева» і воно, вперше з часів Незалежності України, видає їх у перекладах провідних сучасних українських перекладачів..
