Виставку, присвячену різдвяним святам, можна переглянути на художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП
КОЛЯДА
Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
(Богдан-Ігор Антонич)
Напередодні Різдва з атрибутами колядників (зірка, маски Чорта, Смерті, Солдата, Кози, Діда, Баби) з давніх давен ватаги молоді ходили селом, вітаючи з Різдвом. Християни пов’язали це свято з народженням Христа. А в давнину це було святом народження нового сонця, світла, довшого дня і тому називалося Різдвом Світла, Нового Сонця. Саме народження молодого сонця, довшого світлового дня відзначали люди на Різдво задовго до народження Христа.
Колядуючи, люди не просто вітали зі святом і зовсім не для того, аби випрохати гостинців. У давнину це мало магічний зміст. Коли Сонце зовсім знемагало, Чорнобог посилав на землю підступного Корочуна, аби той украв Сонце і заховав його від людей у підземному царстві. Люди молились на Сонце і бачили, як воно, скупавшись у водах, оживало, підіймаючись над землею, нове і сильне, а на землю приходила весна. Щоб підтримати своє світило, вони голосно співали йому величальні пісні.
Такі пісні звалися колядками, бо Сонце в них було Колядою (коло). Всі вітали один одного, ходили сповістити про відродження Сонця, про перемогу над темними силами. У знак цього носили священний вогонь: знак Сонця (6-, 8-, 12-променеву зірку). Виконували ролі, серед яких були й темні сили: Чорт і Смерть. Вбиралися Козою, Ведмедем, Конем, Циганом. Господаря і господиню називали Місяцем і Сонцем. Відбувалася прадавня обрядова форма українського народного театру: вертеп. Це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя, якого вже дотримуються декілька століть поспіль. Кульмінаційним моментом великої містерії народження нового сонця і року є Святвечір (Вілія), до якого готуються усі господи.
І ми чекаємо на Різдво, вертеп і колядників, щоб послухати привітання, поспівати й порадіти разом з ними. Зі святами ! Зустрічаймо колядників! Нехай принесуть вони нам благі вісті .
