На художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП експонується виставка творів видатного польського поета Адама Міцкевича, присвячена його 220-річному ювілею

Міцкевич — найвидатніший польський поет. Його роль для польської літератури можна порівняти з роллю Шевченка — для української літератури чи Пушкіна для російської літератури. Він був родоначальником нової польської літератури й нової польської мови.

Засновник польського романтизму, діяч національно-визвольного руху, народився 24 грудня 1798 року на хуторі Заосся біля міста Новогрудка, що входить нині до складу Білорусії. Раніше білоруські землі належали Литві, тому Міцкевич і називає своєю батьківщиною Литву.

.У будинку Міцкевичів жили волелюбні традиції польських патріотів. Батько його, адвокат Микола Міцкевич брав участь у народно-визвольному повстанні 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшки й намагався прищепити почуття патріотизму та волелюбності своїм дітям.

Закінчив Віденський університет, серед професорів якого були видатні учені й громадські діячі, що дуже вплинули на становлення світогляду майбутнього поета. Його перші твори – балади , в яких використано сюжети народної поезії, фантастику казок і переказів - знаменували початок польського романтизму. А перший віршований збірник Міцкевича ("Поезія", т. 1, 1822) став маніфестом романтичного напрямку в польській літературі

Перебуваючи на засланні у Росії, поет зблизився з учасниками декабристського руху і видатними письменниками , що високо оцінили його талант. Відвідання Одеси і Криму надихнули його на створення знаменитих «Кримських сонетів».

У 1829 році Міцкевич виїхав з Росії і відвідав Німеччину, Швейцарію, Італію. Після невдалої спроби приєднатися до Польського повстання 1830 року поет назавжди залишився в еміграції (жив переважно в Парижі), продовжуючи літературну й революційну діяльність.

1834 року Міцкевич опублікував останній свій великий твір — поему "Пан Тадеуш". Ця польська національна епопея, у якій чітко проявилися реалістичні тенденції, стала енциклопедією старопольского побуту, шедевром словесного живопису, типізації та індивідуалізації персонажів; з гумором і сумом малює Міцкевич світ шляхетської старовини, не притлумлюючи його вад, розуміючи його історичну приреченість і в той же час милуючись його барвистістю. Поему справедливо називають "Енциклопедією польського життя".

У 1848 році Міцкевич відновив революційну діяльність: створив польський легіон, що боровся за свободу Італії, у Парижі працював у газеті "Трибюн де пепль", виступав зі статтями революційно-демократичного характеру, виявляючи інтерес до утопічного соціалізму, закликаючи до революційного союзу народів. Під час Кримської війни 1853-56 років Міцкевич вирушив з політичною місією до Константинополя, де помер від холери (похований у Парижі, прах був перенесений до Кракова в 1890 році, Собор святих Станіслава і Вацлава)

Поезія Міцкевича мала величезне значення для польського національно-визвольного руху, для розвитку демократичної думки, відновлення польської літератури; вона збагатила літературну мову, віршування, поетичні жанри. Істотною є роль Міцкевича в розвитку польського театру (постановки його "Дзядів", численні нотатки з питань драматургії).

На художньому абонементі ви можете ознайомитися вз видатними творами Адама Міцкевича - "Пан Тадеуш", "Кримські сонети", "Дзяди", "Світязь", "Ода до молодості" та іншими. На Україні перекладено майже всі твори Адама.Міцкевича, цьому посприяли видатні поети – Павло Тичина, Андрій   Малишко, Леонід Первомайський і, насамперед, Максим Рильський.