Матеріалознавство – прикладна наука про взаємозв’язок електронної будови та структури матеріалів і сплавів з їх складом, фізичними, хімічними, механічними, технологічними, іншими властивостями.
Теоретичною основою матеріалознавства є відповідні розділи фізики і хімії.
Конструкційні матеріали — це матеріали, з яких виготовляють деталі конструкцій (машин та споруд), що зазнають силових впливів (навантажень). Визначальними характеристиками конструкційних матеріалів є їх механічні властивості, що і вирізняє їх від інших технічних матеріалів (оптичних, ізоляційних, змащувальних, лакофарбових, абразивних тощо). До основних критеріїв оцінки якості конструкційних матеріалів належать параметри опору до зовнішніх навантажень: міцність, ударна в'язкість, витривалість, довговічність тощо. Конструкційні матеріали поділяються:
за природою матеріалів — на металеві, неметалеві і композиційні матеріали, що поєднують позитивні властивості двох попередніх;
За технологічними особливостями переробки — на деформовані (прокат, поковки, штамповки, пресовані профілі тощо), ливарні, спічні, формовані, клеєні, зварні;за умовами роботи — на ті, що працюють при низьких температурах, жароміцні, корозіє-, окалино-, зносо-, паливо-, маслостійкі і т . д.;
за критеріями міцності — на матеріали малої і середньої міцності з великим запасом пластичності, високоміцні з помірним запасом пластичності. Металеві конструкційні матеріали поділяють за системами сплавів на чорні метали (сталі та чавуни) та сплави кольорових металів (алюмінієві, магнієві, титанові, мідні, нікелеві, молібденові, вольфрамові тощо).
До конструкційних матеріалів належить більшість марок сталей, що називають «конструкційними». Виняток становлять сталі, які не використовуються в силових елементах конструкцій: інструментальні сталі, сталі для нагрівальних елементів, для присадного дроту (при зварюванні) і деякі інші з особливими фізичними та технологічними властивостями. Сталі становлять основний обсяг конструкційних матеріалів, що знайшли застосування у техніці. Вони відрізняються широким діапазоном міцності — від 200 до 3000 МН/м², пластичність сталей досягає 80 %, ударна в'язкість — до 3 МДж/м².
Крім того, за методами зміцнення сталі класифікуються на: гартівні, покращувані, старіючі, цементовані, ціановані, азотовані тощо, а за структурою: аустенітні, феритні, мартенситостаріючі тощо. Леговані інструментальні сталі (сталі з підвищеною прогартовуваністю) мають покращену різальну здатність унаслідок наявності в хімічному складі таких легуючих елементів як хром, вольфрам, кремній, ванадій, молібден та ін. Теплостійкість їх досягає 350ºС. Твердість після термічної обробки HRC 62...64. Виготовлені інструменти з цих сталей можна використовувати для роботи на помірних швидкостях різання. Найпоширеніші марки легованих інструментальних сталей такі: хромисті (9Х, Х), хромовольфрамові (ХВ5), хромовольфрамомарганцеві (ХВГ), хромокремниста (9ХС). З них виготовляють протяжки, мітчики, плашки, свердла, розвертки та інші різальні інструменти.
Виставка розташована на абонементі навчальної літератури для молодших курсів (абонемент 203). Підготувала бібліотекар 1 категорії Мотчук Т.Я.
Список використаної літератури:
1.Попович В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство. Кн. 1.- Львів,2002.
2. Попович В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство. Кн. 2.- Львів,2002.
3.Пахаренко В.Л., Марчук М.М., Пахаренко О.В. Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство (обробка металів різанням). Навч. посібник.-Рівне, 2018.
4.Пахолюк А.П., Пахолюк О.А. Основи матеріалознавства і конструкційні матеріали. - Львів,2005.
5. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів:навч. посіб /За ред. В.О. Степаненка. - Київ:Либідь,2002.
6. Кім Є.К., Пікула М.В.Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство:Інтерактивний комплекс навч.-метод.забеспечення. Кредитно-модульна система організації навч.процесу. – Рівне,2010
7. Пахаренко В. Л., Марчук М. М., Івасюк П. І.Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів (обробка металів різанням, тиском та зварюванням). Лабораторний практикум:навч. посіб.-Рівне:НУВГП,2013.
