З виставкою творів Івана Нечуя-Левицького можна ознайомитися на художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП
Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище - Левицький) народився 25 листопада 1838 року в с. Стеблів (Корсунь-Шевченківський район Черкаської області), помер 15 квітня 1918 року в Києві. Класик української літератури - автор визнаних шедеврами світової літератури творів "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Старосвітські батюшки та матушки" і багатьох інших. Письменник насамперед відомий нам всім за «Кайдашевою сім’єю», але він не лише автор знаменитої повісті.
Серед особливих його заслуг літературознавці відмічають наступні.
Нечуй-Левицький розширив тематичні та жанрові межі, проблематику української літератури, привніс нові ідеї в методи і принципи літературного відображення повсякденності. Він вважав, що письменник повинен зображувати реальне життя свого часу у всій повноті його прояви, показувати різнобічно і яскраво, правдиво, все, що його оточує.
Нечуй-Левицький вперше в українській літературі показав реальне життя фактично всіх верств населення: селян, робітників, поміщиків, духовенства, інтелігенції. Письменник вийшов далеко за межі тем, традиційних для української літератури того часу, створивши епічні полотна з життя і найбідніших верств населення, і аристократії, а також вперше показавши "новий тип" людини України. Іван Франко називав Нечуя-Левицького "великим епіком".
Нечуй-Левицький залишався самобутнім, оригінальним, неповторним письменником, твори якого - - "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Старосвітські батюшки та матушки", "Причепа", "Хмари", "Над Чорним морем", "Князь Єремія Вишневецький", "Гетьман Іван Виговський" - називають перлинами української літератури, енциклопедією народного життя, найбільш визначними творіннями національної літератури.
Нечуй-Левицький першим з українських письменників розширив жанрові межі національної літератури у глобальних масштабах. Його творчість представлена новелами, повістями, п'єсами, романами, нарисами, есе, критичними, публіцистичними гострополемічними, а також етнографічними статтями.
Нечуй-Левицький став першим українським письменником, хто широко висвітлив проблему національної освіти. Зокрема, у повісті "Причепа" письменник відображає згубний вплив офіційної політики русифікації "малих народів", яка в Україні реалізовувалася через народні школи та духовні установи.
Нечуй-Левицький відкрив в українській прозі не тільки новий тип героя - селянина-бунтаря, шукача правди ("Микола Джеря), але й нові явища епохи, зокрема, витоки формування робітничого класу, зростання буржуазних відносин, появу "людини нового типу", вихід на авансцену до того "невідомої" українській літературі інтелігенції.
Ще одним безцінним для української літератури досягненням І. Нечуя-Левицького стало те, що він набагато розширив можливості відображення психології людини. І не тільки селян, а й представників аристократії, інтелігенції, робітників, духовенства.
Багато герої творів Нечуя-Левицького символізують прояв українського національного характеру - письменник особливо підкреслював багатство внутрішнього світу, почуття власної гідності, самоповаги, властиві українцям.
Іван Нечуй-Левицький підкреслював у своїх творах самобутні, унікальні риси українського народу без ідеалізації. Навпаки, він одним з перших в національній літературі заявив про необхідність всебічного, правдивого аналізу народного життя в усьому його різноманітті .Це знайшло відображення в багатьох творах класика, але найяскравіше проявилося в повісті "Кайдашева сім'я", яка досі є однією з найбільш популярних в Україні та світі, по якій поставлені численні спектаклі і знято художній фільм. Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", як і в часи класика, одна з найбільш популярних в сучасній Україні. А вистави, поставлені за нею, незмінно збирають аншлаги. Приголомшливий успіх мав і однойменний фільм, який тільки в одному youtubeі тисячі глядачів щороку.
І. Нечуй-Левицький увійшов в історію літератури і як перший перекладач Біблії українською мовою (спільно з Кулішем і Пулюєм). Книга була видана у Відні у 1903 році. Письменник перевів четверту частину Біблії. Він хотів, щоб український варіант Біблії був перевиданий, оскільки, на його думку, редактори засмітили текст діалектизмами і русизмами. Видання українського тексту Біблії і продаж його в Росії були заборонені духовної цензурою.
Літературознавці відзначають, що без творчості І. Нечуя-Левицького неможливо уявити розвиток української повісті та роману, які були вдосконалені П. Мирним, І. Франком, М. Коцюбинським та ін. Ці великі творці, яких знають у всьому світі, багато в чому спиралися саме на творчість Нечуя-Левицького. Навіть сьогодні до його досягнень звертаються чимало сучасних письменників, в тому числі зарубіжних, оскільки книги класика української літератури перекладені багатьма мовами світу, зокрема, білоруською, російською, німецькою, чеською, польською, молдавською, угорською та іншими мовами.
Нечуй-Левицький – літописець українського народного характеру
З виставкою творів Івана Нечуя-Левицького можна ознайомитися на художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП
Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище - Левицький) народився 25 листопада 1838 року в с. Стеблів (Корсунь-Шевченківський район Черкаської області), помер 15 квітня 1918 року в Києві. Класик української літератури - автор визнаних шедеврами світової літератури творів "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Старосвітські батюшки та матушки" і багатьох інших. Письменник насамперед відомий нам всім за «Кайдашевою сім’єю», але він не лише автор знаменитої повісті.
Серед особливих його заслуг літературознавці відмічають наступні.
Нечуй-Левицький розширив тематичні та жанрові межі, проблематику української літератури, привніс нові ідеї в методи і принципи літературного відображення повсякденності. Він вважав, що письменник повинен зображувати реальне життя свого часу у всій повноті його прояви, показувати різнобічно і яскраво, правдиво, все, що його оточує.
Нечуй-Левицький вперше в українській літературі показав реальне життя фактично всіх верств населення: селян, робітників, поміщиків, духовенства, інтелігенції. Письменник вийшов далеко за межі тем, традиційних для української літератури того часу, створивши епічні полотна з життя і найбідніших верств населення, і аристократії, а також вперше показавши "новий тип" людини України. Іван Франко називав Нечуя-Левицького "великим епіком".
Нечуй-Левицький залишався самобутнім, оригінальним, неповторним письменником, твори якого - - "Микола Джеря", "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Старосвітські батюшки та матушки", "Причепа", "Хмари", "Над Чорним морем", "Князь Єремія Вишневецький", "Гетьман Іван Виговський" - називають перлинами української літератури, енциклопедією народного життя, найбільш визначними творіннями національної літератури.
Нечуй-Левицький першим з українських письменників розширив жанрові межі національної літератури у глобальних масштабах. Його творчість представлена новелами, повістями, п'єсами, романами, нарисами, есе, критичними, публіцистичними гострополемічними, а також етнографічними статтями.
Нечуй-Левицький став першим українським письменником, хто широко висвітлив проблему національної освіти. Зокрема, у повісті "Причепа" письменник відображає згубний вплив офіційної політики русифікації "малих народів", яка в Україні реалізовувалася через народні школи та духовні установи.
Нечуй-Левицький відкрив в українській прозі не тільки новий тип героя - селянина-бунтаря, шукача правди ("Микола Джеря), але й нові явища епохи, зокрема, витоки формування робітничого класу, зростання буржуазних відносин, появу "людини нового типу", вихід на авансцену до того "невідомої" українській літературі інтелігенції.
Ще одним безцінним для української літератури досягненням І. Нечуя-Левицького стало те, що він набагато розширив можливості відображення психології людини. І не тільки селян, а й представників аристократії, інтелігенції, робітників, духовенства.
Багато герої творів Нечуя-Левицького символізують прояв українського національного характеру - письменник особливо підкреслював багатство внутрішнього світу, почуття власної гідності, самоповаги, властиві українцям.
Іван Нечуй-Левицький підкреслював у своїх творах самобутні, унікальні риси українського народу без ідеалізації. Навпаки, він одним з перших в національній літературі заявив про необхідність всебічного, правдивого аналізу народного життя в усьому його різноманітті .Це знайшло відображення в багатьох творах класика, але найяскравіше проявилося в повісті "Кайдашева сім'я", яка досі є однією з найбільш популярних в Україні та світі, по якій поставлені численні спектаклі і знято художній фільм. Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", як і в часи класика, одна з найбільш популярних в сучасній Україні. А вистави, поставлені за нею, незмінно збирають аншлаги. Приголомшливий успіх мав і однойменний фільм, який тільки в одному youtubeі тисячі глядачів щороку.
І. Нечуй-Левицький увійшов в історію літератури і як перший перекладач Біблії українською мовою (спільно з Кулішем і Пулюєм). Книга була видана у Відні у 1903 році. Письменник перевів четверту частину Біблії. Він хотів, щоб український варіант Біблії був перевиданий, оскільки, на його думку, редактори засмітили текст діалектизмами і русизмами. Видання українського тексту Біблії і продаж його в Росії були заборонені духовної цензурою.
Літературознавці відзначають, що без творчості І. Нечуя-Левицького неможливо уявити розвиток української повісті та роману, які були вдосконалені П. Мирним, І. Франком, М. Коцюбинським та ін. Ці великі творці, яких знають у всьому світі, багато в чому спиралися саме на творчість Нечуя-Левицького. Навіть сьогодні до його досягнень звертаються чимало сучасних письменників, в тому числі зарубіжних, оскільки книги класика української літератури перекладені багатьма мовами світу, зокрема, білоруською, російською, німецькою, чеською, польською, молдавською, угорською та іншими мовами.
