Фундаменти відносяться до елементів будівель, що несуть навантаження, вони повинні володіти достатньою міцністю, стійкістю, складатися з конструкцій заводського виготовлення і бути максимально економічними.
Проектування фундаментів полягає у виборі матеріалу, типу, розмірів і способів пристрою.
По різновиду матеріалів фундаменти можуть бути бутовими, бутобетонними, бетонними з порожнистих або суцільних блоків і залізобетонними, з панелей. По конструктивному рішенню фундаменти діляться на стрічкові, стовпчасті, суцільні і пальові. Стрічкові фундаменти влаштовують під внутрішні і зовнішні стіни. Стовпчасті фундаменти роблять під окремі опори або стіни, але в останньому випадку під стіни будівлі між фундаментами укладають балки. Суцільні фундаменти є суцільною ребристою плитою, яка укладається під всією площею будівлі.
У сьогоднішній час в основному отримали розповсюдження забивні палі, що виготовляються в заводських умовах або на полігонах. По перетину вони бувають квадратні, квадратні суцільні і порожнисті або круглі. По конструкції - цілісні або складені. Нижня частина пілі може мати загострений кінець або трубчастий відкритий, в цьому випадку ґрунт витягують з внутрішньої порожнини палі, а потім заповнюють бетоном. Для слабкої і середньої щільності ґрунтів доцільні призматичні палі.
Пальові фундаменти застосовують не тільки при зведенні будівель на слабких ґрунтах, але і на достатньо міцних ґрунтах. Зведення пальових фундаментів замість стрічкових з важких крупних блоків в значній мірі скорочує об'єм земляних робіт і призводить до зниження вартості фундЗалежно від конструктивних та технологічних особливостей будівель і споруд, інженерно-геологічних умов та можливості змінювання властивостей основ для фундаментів будівель, приймають один з двох принципів будівництва на вічномерзлих ґрунтах:
перший принцип - зберігання вічномерзлого ґрунту в мерзлому стані як під час будівництва, так і під час експлуатації;
другий принцип - відтавання вічномерзлого ґрунту перед початком будівництва або під час експлуатації за рахунок тепла, що виділяє споруда в ґрунт.
На кожній будівельній ділянці можливе використання лише одного принципу будівництва.
Будівництво за першим принципом провадиться з урахуванням таких загальних рекомендацій:
1. Влаштування фундаментів, які б зменшували теплопередачу в ґрунт. Здебільшого такими фундаментами є окремі або пальові.
2. Опирання печей та труб на окремі фундаменти з провітрюванням простору під ними.
3. Прокладення в тілі фундаменту тепло ізолюючих матеріалів, а під фундаментом - настилання дерев'яних брусів або ростверків.
4. Використання для влаштування мало теплопровідних матеріалів.
5. Влаштування водонепроникних підлог у будівлях і спорудах з мокрим технологічним процесом.
6. Захист основи від поверхневої води.
Другий принцип будівництва найчастіше використовують при неглибокому заляганні скельного ґрунту або коли в основі фундаментів розміщений пластично-мерзлий грунт, а також якщо деформація основи при відтаванні не перевищує гранично допустимих величин. Дуже важливо при реалізації цього принципу забезпечити умови для рівномірного відтавання ґрунту основи.
Окремі ділянки земної кори внаслідок тектонічної діяльності зазнають сильних струсів. Це сейсмічні явища, або землетруси. Сейсмостійкість будівель та споруд, їх основ та фундаментів визначають розрахунком за міцністю на особливі поєднання навантажень.
Загальними принципами проектування споруд у сейсмічних районах є такі:
Зниження сейсмічного навантаження за рахунок зменшення маси конструкцій з одночасним вибором оптимальної конструктивної схеми жорсткого, гнучкого або змішаного типу.
Рівномірний розподіл жорсткостей та мас у спорудах, використання принципу симетрії, однорідність будівельних матеріалів.
Монолітність та однакова міцність елементів споруд, розташування стиків несучих елементів поза зоною найбільших зусиль.
Створення умов, які полегшують розвиток пластичних деформацій під час виникнення сейсмічного навантаження.
Бутові фундаменти кладуть з крупного бутового каменю, підібраного за формою та розмірами, при цьому бажано вибирати "постелисті" камені з плоскими гранями. Кладку ведуть на цементному розчині, щільно укладаючи камені між собою, для чого самі "незручні" з них іноді доводиться розколювати. Товщину кладки бутового фундаменту приймають з конструктивних міркувань незалежно від розрахунку, в межах 50-70 см. Це самі масивні і трудомісткі з усіх видів фундаментів. Тому їхнє застосування в будівництві житлових будинків і тим більше садових будиночків не виправдано. Як виняток ці фундаменти можна рекомендувати лише в тих місцевостях, де бутовий камінь є в достатній кількості, що називається "під ногами", тобто є місцевим матеріалом. Позитивні якості бутового фундаменту - максимально можлива довговічність і міцність; крім того, він стійкий до промерзання і дії агресивних грунтових вод.
За останні десятиріччя у фундаментобудуванні знайшли застосування нові прогресивні конструкції. Стали широко застосовуватись і нові методи зведення фундаментів.
Виставка знаходиться на абонементі навчальної літератури для студентів старших курсів та професорсько-викладацького складу.
Підготувала провідний бібліотекар Дворжак Світлана Романівна
