Вірш починається не з великої літери,
А з великого болю…
Л. Первомайський
На художньому абонементі Наукової бібліотеки НУВГП читачам пропонують ознайомитися з виставкою творів Леоніда Первомайського, підготовленою до 110-ї річниці з дня народження поета.
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ Леонід Соломонович (Гуревич Ілля Шльомович; 17.05.1908–09.12. 1973) – поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народився в м. Костянтиноград (нині м. Красноград) у сім'ї ремісників. Через нестатки й бурхливий час учився уривками: у початковій школі, у перших двох класах Костянтиноградської гімназії, у семирічній трудовій школі. Самотужки здобув ґрунтовну освіту, ставши одним із найбільш ерудованих письменників свого покоління. 1925 переїхав до м.Лубни, де працював у робітничому клубі, у редакції газети "Червона Лубенщина", вступив до Лубенської філії Спілки селянських письменників "Плуг". 1926 переїхав до Харкова, працював у редакції дитячого журналу "Червоні квіти", став членом літоб'єднання "Молодняк". У літературу увійшов стрімко: 1926–28 одне за одним виходили окремі видання його оповідань та повістей. Перша збірка оповідань "Комса" вийшла 1926, перша книжка поезій "Терпкі яблука" – 1929.
Він завершив свій творчий шлях на такій потужній особистісній ноті, що їй немає аналогів в українській радянській поезії тієї пори, - сказав про Леоніда Первомайського літературний критик Володимир Базилевський.
Більше того — його трикнижжя “Уроки поезії”, “Древо пізнання”, “Вчора і завтра” (остання з’явилася вже по смерті) — різко виламується з усього написаного ним раніше.
Заявивши у 16 літ — “ми молода невмируща сила”, він з комсомольським, а потім партійним завзяттям утверджував пласку й прісну релігію будівничих ілюзорного раю. Певна річ, як і більшість інших.
Поетичні здобутки першого періоду творчості поета – збірки "Героїчні балади", "Моя весела молодість", "Пролог до гори" (1933). Другий період охоплює передвоєнні роки, час Великої вітчизняної війни ( був кореспондентом радіомовлення Донського фронту, військ. кореспондентом газети "Правда") та повоєнне десятиріччя. Леонід Первомайський нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни, медалями. Проте ні офіційне визнання, ні нагороди не убезпечили його від долі однієї з численних жертв ідеологічної кампанії боротьби з "космополітизмом", що розпочалася в Радянському Союзі. Як і воєнний досвід, це спонукало його до певного переосмислення юнацьких комсомольських ідеалів, трагічних в українській історії, поглибивши поетичне світорозуміння, надавши йому нового ліризму та драматизму. Від початку 1960-х рр. (хрущовська "відлига") до останніх днів творча праця Леоніда Первомайського позначена особливим натхненням. У цей період створені роман-балада "Дикий мед", де героїка війни поєднана з незвичним філософським її осмисленням, книги віршів "Спомин про блискавку", "Уроки поезії", "Древо пізнання", "Вчора і завтра" (опублікована посмертно,1974.) Це час творчого синтезу, нового рівня буттєвого поетичного роздуму над пережитим. Поезії цієї пори позначені безстрашною полемічністю, трагічним стоїцизмом, сповнені особливої гіркоти пізнього прозріння. Історичні персонажі, герої творів класики стають у поета іншомовним означенням явищ сучасного життя, що неабияк дратувало радянську критику з її особливою неприязню до "езопівської мови".
Відомий Леонід Первомайський і як літературний критик та публіцист (книги роздумів "З щоденника поета", 1956; "Творчий будень", 1967), як перекладач ( переклав українською. мовою твори М.Лермонтова, Г.Гейне, Ф.Війона, Ш.Петефі, Ю.Фучика, Нізамі, балади слов'ян).
Людмила Ступчук
Ірина Бабій
