Стоять двадцять сім студентів і гімназистів приречені на смерть. Один із них, ще зовсім малий хлопець, семикласник, починає співати ,,Ще не вмерла України…”, а інші підхоплюють, і гімн лунає, розсікаючи повітря. Багато в той день полягло українців.
29 січня 1918 року, недалеко від залізничної станції поблизу селища Крути (Чернігівської області), відбулася страшна, але героїчна битва молодих українських студентів з більшовицькою армією.
Сьомого листопада Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Укладено IV Універсал, у якому уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами, а п’ятого січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету Св.Володимира й Українського народного університету було ухвалено приступити до створення Студентського куреня Січових Стрільців.
Триста студентів-добровольців вирішили прийняти бій. Це вірна смерть, адже протистояти більшовицькому війську із шести тисяч петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту неможливо! Ці ворожі війська складалася з загонів П.Єгорова, Р.Берзіна та С.Кудинського. Нажаль, у перебігу подій ця битва вирішального значення не мала. Сотня бійців Студентського куреня, на чолі з сотником Андрієм Омельченком, зайняла оборону обабіч залізничної колії поблизу станції Крути. Інша студентська сотня почала рити окопи вздовж залізничної колії і споруджувати земні укріплення. Переважна більшість студентів не мала ніякої військової підготовки, погано озброєні, вони сміло пішли вперед проти страшної кількатисячної навали Михайла Муравйова. Атаковані вогнепальною зброєю і ворожим бронепоїздом, гімназисти продовжували відстоювати свою свободу. Чи боялися вони? Мабуть. Те, що вони робили, було божевіллям, але ж молоді герої боролися далі й далі, знаючи, що можливо роблять або найбільшу помилку, або найдостойніший вибір у своєму житті. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували атаки ворога, проте, скориставшись своєю перевагою, наступаючі почали оточувати українські частини. Але мужня душа студентів не бажала здаватися в полон ворогові й кидалась в атаку з фатальним для молодих українців кінцем. Кожного з них чекала своя доля, і, на жаль, вона не завжди була втішною. Приблизно тридцять студентів не встигли врятуватись і потрапили в полон, де їх вирішено було стратити. Двісті п’ятдесят студентів загинуло. А можливо, хтось із них міг стати великим діячем, письменником, драматургом, але, мабуть, не судилося... Декілька бійців, яким вдалося врятуватись, не втекли від біди подалі, а вночі розібрали залізничну колію і все-таки на кілька днів затримати наступ червоної гвардії.
У березні 1918 року, коли більшовики підписали Брестську мирну угоду, уряд УНР повернувся до Києва. Тоді ж було вирішено поховати полеглих у нерівному бою студентів на Аскольдовій могилі в Києві.
Довгий час ця подія не займала належного місця в книжках з історії. Загиблі в Крутах вважалися зрадниками. Якщо хтось згадував про цю подію, то лише як про чергову перемогу більшовиків над українською армією повстанців, а між іншим, ця ,,армія” складалась лише з трьохсот студентів. У їх загибелі звинувачувалося керівництво українських Збройних сил, яке нібито кинуло молодих людей напризволяще перед сильним та досвідченим ворогом. Можливо й так, але ж молоді люди робили свідомий вибір, а це багато означає й змінює наше ставлення до тодішньої молоді. Їх порівнюють з трьомастами спартанцями, чи з трьомастами козаками під Берестечком. Але ж ми знаємо, що загибель студентів-це символ патріотизму й жертовності українського народу, його вільної душі й незламного духу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю. Можна багато про це казати, але важливіше зрозуміти, що юні студенти віддали своє життя за рідну землю!
Ось так обірвалось життя молодих людей під Крутами- в змаганні за кращу долю. Ця подія залишила свій відбиток не лише в історії і в пам’яті народу, а й в літературі.
Експозицію, підготовлену до цієї дати, пропонує оглянути студентам і співробітникам Наукова бібліотека НУВГП (ауд.236/2). На виставці літератури представлені книги, в тому числі енциклопедії, словники, підручники, періодичні видання (журнальні та газетні статті).
Світлана Гипчинська,
Зав.відділом
Список літератури:
- Енциклопедія українознавства. Т.3.- К., 1996 р., с. 1194-1195
- Губарев В.К. Історія України: Універсальний ілюстрований довідник.-Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2008.-576с., 8 арк. іл.
- Героїка трагедії Крут / Упорядник В.І.Сергійчук.- К.: україна, 2008.- 464с.
- Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут / Упор. Зінкевич О., Зінкевич Н.- К.: смолоскип, 2008.- 422с.
- Старицька – Черняхівська Л. Пам’яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами // Історичний календар: Науково-популярний альманах.- Вип.9.- К., 2003.- С.83-85
- якби під Крутами не загинув брат міністра, цей бій не був би знаний і дотепер. Так вважає український воєнний історик Я. Тимченко // історія України.- 1998.- №8 (лютий).- С. 6-7
- Бойко О.Д. Бій під Крутами: історія вивчення // Український історичний журнал.- 2008.- №2.- С.43-45
- Антончик Л. Крути – наша слава, наша історія : (Сценарій тематичного заходу) // Українська культура.- 2004.- №1.- С.36-37
- Масненко В. Українська історична думка та історики в умовах національно-державного будівництва 1917-1920 р.р.// Історяі України.- 2001.- №39.- С.3-7
- Інтернет - ресурси:
Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, був підписаний 15-го січня 2007-го року.
.
