Виставка до 105-ти річчя від дня народження Андрія Малишка (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970 ), поета, перекладача, літературного критика експонується на абонементі художньої літератури Наукової бібліотеки.
Талант Малишка — це любов, а любов завжди народжується з правди. Його ж любов до народу, до людей праці й до самої праці народжена з тієї правди, якій заглядав у вічі поет ще дитиною. То була правда тяжкої праці його батька, то була правда вічної журби його матері. Він жив сам тією правдою, і вона була його повітрям і водою, а потім стала його чуттям і думками.
Любов до рідної матері давала поетові ніжність і благородство, пронизувала його свідомість променем доброти, якої він тримався в творчості, в поведінці, в ставленні до людей.
До образу рідної матері він додав ідеальні прикмети, витворені з почуття пошани до інших матерів. У Малишка кожен вірш про матір мав якийсь новий відтінок..
Героїко-трагічний цикл Малишка з п'яти віршів «Україно моя!», написаний 1941 p., що передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення, - одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.
Упродовж усього життя Малишко працював і як пісняр. «Пісня про рушник», «Пісня про Київ», «Вчителько моя» - ці та інші пісні на слова поета добре відомі представникам різних поколінь. У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Георгій і Платон Майбороди, Левко Ревуцький, Андрій Штогаренко, Олександр Білаш, Михайло Вериківський… Малишко писав і спеціально призначені для музики поезії, дбаючи про їхнє самостійне літературно-мистецьке значення. Він умів, як ніхто інший, зімпровізувати слова й до готової вже мелодії , написав слова пісень до кількох кінофільмів.
Малишко перекладав поезію інших народів, популяризуючи поетичну спадщину, впродовж усього творчого життя, найбільше – з російської, білоруської і польської літератур. Ґрунтовна обізнаність Малишка із світовою поезією відбилася в його цікавих перекладах з Г. Аполлінера, В. Незвала, П. Неруди, Р. Альберті.
Переглянути виставку можна в аудиторії 204
